Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Буркун, -на, м. 1) Воркующій (эпитетъ голубя). Cм. буркотун. Голуб-голубочок, сивий буркуночок. Чуб. V. 102. 2) Ворчунъ. У запічку буркун бурчить. Н. п. Cм. буркотун. 3) Раст. a) Melilotus coerulea. Рудч. Чп. 245. То же: буркун синій. ЗЮЗО. І. 166. б) — жовтий. M. officinalis. Мил. М. 87. в) — білий. М. alba. Мил. М. 38. В огороді буркун-зілля по тичині в'ється. Чуб. V. 1029. Ум. буркунець, буркунчик, буркунонько, буркуночок. Грин. ІІІ. 348, 688.
Дже́нчик, -ка, м. Насѣк. = Дрік. Мнж. 178.
Каплина, -ни, ж. = капелина.
Киптюга, -ги, ж. = кіптяга. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Лі́жник, -ка, м. Шерстяное одѣяло. Чуб. V. 1143. Вас. 172.
Ме́ркти, -кну, -неш, гл. Меркнуть. І пожарище не вгасало, і мерк за димом Божий світ. Шевч. 437. Вже зорі поперед нього меркнуть. МВ.
Ремстити, -щу, -стиш, гл. = ремствувати. От Хведь не буде ремстить на чоловіка: Бог з ним, каже! Канев. у.
Середина, -ни, ж. 1) Середина, средина. 2) Внутренность. Ум. серединка.
Спозадавна нар. Очень давно.
Тріп I меж. для выраженіи встряхиванія, дрожанія. Драг. 181.