Вивідець, -дця, м. Въ орнаментѣ при раскрашиваніи мисокъ: кривая линія, идущая вдоль краевъ миски.
Ди́би, -бів, ж. мн. 1) Ходули. 2) Колодки, деревянныя бревна съ отверстіями внутри, куда вкладываются ноги арестантовъ. Забили їх у диби. Будем літо літувати в Станікові на риночку, в тяжких дибах, в зелізочку. Ум. Ди́бки, диби́ці, ди́бці. Ой дубові дибки, залізні кайдани! по степах ви, по комишах наших розганяли. Ой на нот диби, на руки дибиці, — оце тобі, вражий сину, славні молодиці.
Дідуга́, -ги́, дідуга́н, -на, м. Ув. отъ дід. Ой ти — старий дідуга, ізігнувся як дуга. Старий уже був дуже дідуган той Грива. Зустрічає по дорозі діда. Такий сивий дідуган, а борода зовсім біла аж до пояса.
Дово́дливість, -вости, ж. Доказательность, убѣдительность.
Покірниця, -ці, ж. Покорная кому женщина.
Понацілюватися, -люємося, -єтеся, гл. Прицѣлиться (о многихъ).
Удирати, -раю, -єш, сов. в. удерти и удрати, удеру, -реш, гл.
1) Отдирать, отодрать, оторвать часть чего. Удери аршин сукна. удрав до гапликі́в. Плохо сдѣлалъ, испортилъ.
2) Только сов. в. Ударить. По щоці вдрала. Удрав долонею з уси мочі. Удрав по руці добре.
3) Преимущ. сов. в. Хорошо и съ силой сдѣлать, то-же, что ушкварити, уджиґнути. Подивись, як дівчата танцюють. Ну, що вже Кубранівна вдрала, так уже за всіх! Що за танцюра. Козака як удремо!
4) удрати штуку. Выкинуть штуку. Пан тільки таку штуку вдер, аби парубків полякать.
5) удрати рюмка. Заплакать. Чи не вдере Микола рюмка?
Укоїтися, укоюся, -їшся, гл.
1) Произойти, случиться. У жінки з чоловіком спірка вкоїлася.
2) (О дѣт.) Умочиться.
Червець, -вця, м.
1) Мѣсяцъ іюнь. Так земна вісь нахиляється північним кінцем до сонця аж до десятого червця. (Въ этомъ знач. удареніе на 1-мъ слогѣ: червець).
2) Кошениль, Coccus cacti. Польская кошениль, Coccus polonicus.
3) — вцю. Шелкъ, окрашенный кошенилью.
4) Кровь изъ дѣвственной плевы.
5) Раст. Potentilla argentea L.
Щавити, -влю, -виш, гл. = чавити.
