Ду́шка, -ки, ж. 1) Ум. отъ душа.  2) Платье для дѣвочекъ — безъ рукавовъ, съ прорѣхой назади, зашнуровывающейся на спинѣ. 
                        
                        
                                                
                          
	Каразія, -вії, ж. Простое сукно. Вбіраєте... каразіями своїх слуг.   Козацьку каразію та кожухи. 
                        
                        
                                                
                          
	На́вись, -сі, ж. = навис.
                        
                        
                                                
                          Нещасливо	нар. Несчастливо; неудачно.                        
                        
                                                
                          Обкисати, -са́ю, -єш, сов. в. обки́снути, -ну, -неш, гл. Сильно обмокать, обмокнуть. Рибалка обмокне, обкисне.                         
                        
                                                
                          Покоління, -ня, с. Поколѣніе.                         
                        
                                                
                          Спантеличити, -чу, -чиш, гл. Сбить съ толку. Чоловіка спантеличить мирськая суєта.                         
                        
                                                
                          Спускатися, -каюся, -єшся, сов. в. спуститися, спущуся, -стишся, гл.
	1) Спускаться, спуститься, опускаться, опуститься, понизиться. Скілько не літати, треба вниз спуститись.  Отам за лісом дощик спустився. 
	2) Кататься на салазкахъ съ горки. Спускаються дівчата; спускалися із гори. 
	3) — на кого. Полагаться, положиться, довѣриться кому.  Не спускайся, Грицю, на дурницю.  У сьому дражливому ділі спустилась на мене. 
	4) Спускаться, случаться, случиться (о животныхъ). Барани спускаються з вівцями.                         
                        
                                                
                          Уніятський, -а, -е. 	Уніатскій.                        
                        
                                                
                          Цок!	меж., выражающее стукъ, звонъ отъ удара по твердому тѣлу.  Тут хвись! шабельки засвистіли, цок, цок! — і іскри полетіли.  Цок, цок підківками, стук, стук ніженьками.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          