Відмикувати, -кую, -єш, гл. — від чого. Отлынивать, уклоняться отъ чего. Наймити вештались по дворі, одмикували од роботи.
Вінець, -нця, м. 1) Вѣнокъ. Ізвила вінець та пішла в танець. Ой де взялися буйнії вітри, скинули вінок у тихий Дунай. 2) Вѣнецъ. На главу йому корону, вінець щирозлотий. 3) Обрядъ вѣнчанія; вѣнецъ. Одчини ворітця до конця, Іде твоя сестриця од вінця. Розчесав їй косу до вінця. Що твоє дитя чувало? Під царським вінцем стояло, правою рукою шлюб брало. 4) Дѣвство, дѣвственность. збавити, розвити вінець. Лишить дѣвственности. Ум. вінчик.
Волічка, -ки, ж. Шерстяныя нитки для вышиванья, гарусъ.
Дери́хвіст, -хвоста, м. Хвастунъ, задира, фатъ.
Навощи́ти, -щу́, -щи́ш, гл. = навоскувати.
На-про́весні, нар. Въ началѣ весны.
Неробітниця, -ці, ж. Неумѣющая работать, не работница. Узяли невістку неробітницю.
Обезлюдити, -джу, -диш, гл. Обезлюдить.
Решето, -та, с.
1) Рѣшето. Вода в решеті не встоїться. Перейшов уже крізь сито й решето — всего испыталъ. попа в решеті возити. Лгать на исповѣди.
2) Тамбуринъ (музыкальный инструментъ). Ум. решітце.
Трепота, -ти, ж. = трепета.