Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Буткол, -ла, м. Мѣстное названіе малорусса изъ Добруджи; живущіе тамъ малоруссы потомки ушедшихъ въ Турцію запорожцевъ и бѣглыхъ крестьянъ изъ Галиціи. О. 1861. I. 264.
Гараздненько нар. Ум. отъ і. гаразд.
Ди́ркало, -ла, с. Родъ трещетки, употребляющейся при игрѣ въ деркача́. Ив. 43.
Завита́ти, -та́ю, -єш, гл. = завітати. Завитав я до веселої козачої хати попасувати коні. Хата. 95. Січові гості завитали таки до нас. Хата. 115.
Луни́на, -ни, ж. Родимое пятно.
Лю́блений, -а, -е. Тотъ, кого полюбили. Бере собі Химочку любленую. Грин. III. І. 460. Баба сужена, а кума люблена. Ном. № 8082.
Осокір, -ко́ру, м. Осокорь, родъ тополя, Populut alba. ЗЮЗО. І. 132.
Пуздро, -ра, с. 1) Мочевой пузырь. 2) Мошна у животныхъ. 3) Погребецъ.
Свідчитися, -чуся, -чишся, гл. Призывать во свидѣтели. Богом свідчиться, а чорту душу запродав. Ном. № 6790.  
Тупість, -пости, ж. Тупость. Шейк.