Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відсилати, -лаю, -єш, сов. в. відіслати, -шлю, -шлеш, гл. Отсылать, отослать, посылать, послать. Козак до дівчини дрібні листи пише, відсилає до дівчини буйними вітрами. Чуб. V. 312. Відсилають у солому спати. Чуб. І. 175. Да взяв Бог тую жінку, шо з цвіту, да одіслав на небо. Чуб. І. 146.
Гу́дити, -джу, -диш, гл. Хулить, осуждать, порицать. Мет. 410. Судите, гудите, а сами такії. Лукаш. 79. Здорові будьмо, та себе не гудьмо. Посл.
Заплю́щуватися, -щуюся, -єшся, сов. в. заплю́щитися, -щуся, -щишся, гл. Закрывать, закрыть глаза, зажмуривать, зажмурить.
Зда́вна нар. Издавна. Люд здавна коверзує, з того лихо і плазує. Ном. № 2456.
Лисну́ти Cм. лискати.
Набазі́куватися, -куюся, -єшся, сов. в. набазі́катися, -каюся, -єшся, гл. Наговариваться, наговориться, набалтываться, наболтаться.
Помічник, помішни́к, -ка, м. Помощникъ. Левиц. Пов. 136 Попереду йшов Щука з своїм помішником паном Підпольським. Стор. МПр. 103.
Прем нар. = притьмом. В мене шия чиста... що-дня мию, хиба вже прем часу не маю. Св. Л. 171.
Чмакати, -каю, -єш, гл. Чавкать.
Штельвага, -ги, ж. Вага (въ экипажѣ). Kolb. І. 67. Гн. II. 26. Чуб. VII. 405.