Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ґазди́нька, -ки, ж. Ум. отъ ґаздиня.
Жа́вряти, -ряю, -єш, гл. = жевріти.
Засміти́ти Cм. засмічувати.
Паплюжий, -а, -е. Похабный; распутный. Желех.
Поділяти, -ля́ю, -єш, сов. в. поділити, -лю́, -лиш, гл. 1) Дѣлить, раздѣлить между нѣсколькими или на нѣсколько частей. Мнж. 103. Батько їх (синів) поділив хазяйством та й умер. Драг. 339. Благослови, Боже... коровай поділити. Мет. 202. Діли мерщій, а то ми тебе поділимо. Кв. 2) Въ ариѳм.: раздѣлить. Кон. Ар. 97.
Поширити, -рю, -риш, гл. 1) Распространить. 2) Cм. і поширяти.
Пояснення, -ня, с. Объясненіе.
Рибачити, -чу, -чиш, гл. = рибалчити. Вх. Зн. 59.
Терновий, -а, -е. Относящійся къ терну, изъ терна. Терновий кущ. Рудч. Ск. І. 96. Мережані ярма, тернові занози. Рудч. Чп. 129.
Уцюрити, -рю, -риш, гл. Шуточно: сумѣть что либо сдѣлать. Е, цієї пісні ми не вітримо. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.