праведничий
Праведничий, -а, -е. Принадлежащій праведнику. Одержить нагороду праведницу. Ші.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 399.
Том 3, ст. 399.