Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гу́сельня, -ні, ж. = Гусельниця. Подольск. г.
Дога́яти, -га́ю, -єш, гл.кого. Задержать до извѣстнаго времени. До вечора мене догаяв і таки не віддав грошей. Харьк. г.
Докана́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) = доконати. 2) Окончиться. Ет, вісім докачає літ, як часто, часто цілі ночі без сну мої морились очі. Мкр. Г. 58.
Захлынатыся, -наюся, -єшся с. в. захлынутыся, -нуся, -нешся,, гл. Захлебываться, захлебнуться, поперхнуться. Не вспила збрехаты — захлынулася. Уман. у. Пекельний цербере! гарчи і захлинайся. К. Дз. 57.
Лежа́ночка, -ки, ж. Ум. отъ лежанка.  
Солодко нар. 1) Сладко. 2) Пріятно. Хто солодко живе, той гірко вмірає. посл. ум. солоденько, селоде́сенько.
Терлувати, -лую, -єш, гл. = гарманувати.  
Упопружити Cм. упопружувати.
Шанець, -нця, м. Окопъ. По тім боці запорожці покопали шанці. Грин. III. 590. Від Килиї до Ізмайлова покопали шанці. Мет. 431. 2) під чий шанець. Похожій на кого. На мене урікають, що я ночував та й коні взяв. Може другий ночував під мій шанець, то і взяв коні, а не я. Новомоск. у., Залюб.
Ширнути, -ну́, -не́ш, гл. Сунуть, пырнуть, ткнуть. Несе вона діжку з сирівцем. Я ширнув у ту діжку палицею, — аж там полотно крадене. Новомоск. у.