Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Жальце́, -ця́, с. Ум. отъ жало.
Кошуля, -лі, ж. 1) Рубаха. На нім кошуля як біль біленька, як біль біленька, як лист тоненька. Гол. II. 18. Ой мати-мати, вчини мою волю, передай коміку білую кошулю. Чуб. V. 373. 2) Струпья на головѣ ребенка. КС. 1893. VII. 80. Вх. Ян. 29. Ум. кошуле[о]нька, кошулечка, кошулька. Головонька змита і кошуленька біла. Мет. 287. Ой ходить сон по у ланці, в білесенькій кошулоньці. Макс. В тонких білих кошулечках козака водили. Чуб. V. 306. Шила кошульку з тонкого рубку. Мет. 176.
Ля́рва, -ви, ж. Потаскуха. Чуб. І. 90. Ах ти паскудо, лярво безноса! Подольск. г.
Навба́ч нар. Съ виду, на видъ.
Незділивий, нездільний, -а, -е. Неуслужливый. Вх. Зн. 41.
Нелюдний, -а, -е. 1) Малолюдный, 2) Нелюдимый. Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його. Мир. ХРВ. 35.
Очиська, очи́ськ, с. мн. Ув. отъ очі. Ті очиська чорні, ті бровища аж сині. Левиц. І. 441.
Прощава, -ви, ж. Чернь, простой народъ. Угор.
Сугорб, -ба, м. Холмъ. Мар'янівка роскинулась на двох сугорбах. Мир. Пов. І. 112. Ум. сугорбок. Київ роскинувся по сугорбах та по ярах. Зміев. у.
Тутечка, тутечки, нар. Ум. отъ тут.