Величчя, -чя, с. 1) Величіе. Ти своє величчя з неба на всю землю разпросторив. Велике слово свідкує про величчя того народу, що зачав його в глибині свого духа. 2) Величаніе, почетъ, честь. Марусю — калино, малино! нам на тебе дивитися мило, да на твоє біле обличчя, що зробила родоньку величчя. Нарядила родоньку величчя, шо звеличали три дворі.
До́льній, -я, -є. Нижній. Рад я жить над горою, кину дольню персть.
Зама́рити, -рю, -риш, гл. Возмечтать.
Зглузува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Осмѣять. Осміяне, зглузоване йде.
Нагляда́тель, -ля, м. Присмотрщикъ. Як я поїду, хай він буде наглядатель до моєї хати.
Поленичник, -ка, м. Клубника (само растеніе). Ой є стежечка да маленькая — журавочка зелененькая; ой заросла да суничником, зацвіла поленичником.
Пристріти, -стріну, -неш, гл. Сглазить. Чи не пристрів тебе, сестро, Костомара? У його, кажуть, ледачі очі: гляне на коня.; завидуючи, то й коневі не минеться.
Скорбувати, -бу́ю, -єш, гл. Скорбѣть. Хай батько не скорбує.
Товстобровий, -а, -е. Съ толстыми бровями. Очей страшних, вирлатих, товстобрових.
Цмокотіти, -кочу, -тиш, гл. = чв'якотіти. Мокра нива: як ідеш, то цмокотить: цмок, цмок.