Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Довбу́н, -на́, м. = Довбач.
Дохо́джувати, -джую, -єш, гл. 1) Кончать, кончить хожденіе. 2) Донашивать. Доходювали свої сіртуки, то що, щоб по жнивах ( = по екзаменах у семинарії) надіти рясу й підрясник. Св. Л. 130.
Звохчі́ти, -чі́ю, -єш, гл. Отсырѣть. Шух. І. 162.
Коміронька, -ки, ж.; комірочка, -ки, ж. Ум. отъ комора.
Пожувати, -жую, -єш, гл. Пожевать, изжевать.
Попідголювати, -люю, -єш, гл. Подбрить (многихъ).
Скрипиця, -ці, ж. 1) Колодка, деревянные кандалы. Візьміть Палія Семена та забийте в кайдани, а на руки скрипиці. О. 1862. VIII. Скували ніжки да скрипицею. АД. 1. 79. 2) Въ блокѣ, на кот. подвѣшивается въ ткацк. станкѣ начиння, скрипицями наз. та часть блока (жабки), въ которой обращается каточекъ. Шух. І. 256.
Увершитися, -шуся, -шишся, гл. Кончиться.
Хваска, -ки, ж. = фаска. Ум. хвасочка.
Чепчик, -ка, м. 1) = чебчик. Левиц. Пов. 97. Мил. М. 32. 2) Ум. отъ чепець. 3) Сорочка, въ которой иногда родится ребенокъ. (КС. 1893. VII. 76) или животное. (Богод. у.).