Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Альта́на, -ни и альта́нка, -ки, ж. Бесѣдка садовая. Левиц. І. 494.
Дзирча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = Деренчати. У коміні гуло, вікна дзирчали, у хаті все ходором заходило. Стор. МПр. 37.
Дича́віти, -вію, -єш, дича́ти, -ча́ю, -єш, гл. Дичать.
Заріча́нин, -на, ж. Житель зарѣчья. Превражії тії зарічане, — вони живуть за водами. Лавр. 43.
Злучення, -ня, с. Соединеніе. Злучення України з Москвою. Левиц. І. (Правда, 1868, 448).
Колубаха, -хи, ж. Ковбаня. Желех.
Опазолитися, -люся, -лишся, гл. Обвариться щелокомъ. Вх. Зй. 44.
Полапки нар. Ощупью. Поночі, так я полапки вибірала. Пирят. у. Удень вони як серед ночі ходять, і полапки гмукають о полудні. К. Іов. 12.
Проквиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. проквили́ти, -лю́, -ли́ш, гл. 1) Плакать, стонать, простонать. 2) Кричать, прокричать (преимущественно жалобно. О нѣкоторыхъ звѣряхъ и птицахъ). АД. I. 185. Вовки-сіроманці квилять-проквиляютъ. Мет. 443. Там сидить ясен сокіл-білозерець, жалобненько квилить-проквиляє. АД. I. 190.
Шлярка, -ки, ж. Оборка. Подольск. г.; Гол. Од. 20; Св. Л. 3.