Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

починити

Починити, -ню́, -ниш, гл. Сдѣлать. Да що будем робити, що ми починимо? Лукаш. 30. Отаке то йому вража вдова починила. Федьк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 392.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧИНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧИНИТИ"
Блідота, -ти, ж. Блѣднота, блѣдность.
Відбатожити, -жу, -жиш, гл. Отстегать кнутомъ.
Відбігатися, -гаюся, -єшся, гл. = видбігати 2.
Глод, -ду, м. = глід.
Делі́я, -лії, ж. Длинная медвѣжья или волчья шуба у галицкаго мѣщанина. Гол. Од. 17. Ум. Делі́єнька, делі́єчка. Гол. І. 339.
Зацмо́кати, -каю, -єш, гл. Зачмокать. Аж руки догори підняли, аж зацмокали. Стор. І. 45.
Зго́дно нар. Выгодно. Згідніше купити у місті, ніж у селі. Н. Вол. у.
Калакалуша, -ші, ж. Раст. Черемуха. ЗЮЗО. І. 133.
Поломно нар. Пламенно. Зорі наче палали, одна зоря поломніш від другої. МВ. ІІІ. 73.
Шалтай, -тая, м. Сорванецъ. Вночі якісь шалтаї йшли та й затаскали його. Мнж. 111.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЧИНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.