Владіти, -дію, -єш, гл. = володіти.
Вояченько, -ка, м. Ум. отъ вояк.
Доглу́патися, -паюся, -єшся, гл. Съ трудомъ сообразить, понять что либо.
Купанка, -ки, ж. Купанье. Пісчане дно світилося й жовтіло. Те місце дуже гарне було для купанки.
Марнота́, -ти, ж. 1) Суета, суетность. 2) Малость, ничтожная вещь.
Поперекликати, -ка́ю, -єш, гл. Перезвать (многихъ).
Пошклити, -лю́, -ли́ш, гл. = посклити.
Пужина ж. Пустое зерно, легковѣсное зерно. Посіяв мірку конопель, та сама пужина уродила. Недозрѣлыя зерна конопли.
Химородник, -ка, м. Колдунъ, знахарь. Проклятий химородник, що заморочив вам голови.
Хліб, -ба, м.
1) Хлѣбъ: въ полѣ на корню или печеный хлѣбъ. Нам Бога не вчить, як хліб родить. Хто дав зуби, дасть і хліб до губи. Хліба напечено, борщик зварений.
2) Вообще заработокъ, средства къ существованію. Чи я пан, чи що, що ще захотів легкого хліба. От і поженилисе да й думают, у який хліб кинутись: у столярі пуийти, — хліб треба купувать. — Пуийдемо у хлібороби, каже. Въ значеніи: недвижимыя владѣнія, жалуемыя на содержаніе кому либо, употребл. во мн. ч.: хліби. Вважаючи на жизнь благочестиву печерських іноків, ми простирали з престолу нашу руку милостиву і їм хліби духовні надавали.
3) хліб-сіль. Хлѣбосольство, радушіе, Я по вашій хліба-соли прийшла до вас дітей доглядати, бо здавна знаю вас, а до кого инчого, то б зроду-віку не прийшла.
4) — старий. Раст. Sclerotiu clavus. Ум. хлі́бець, хлібчик, хлібчичок.