Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

А-є, а-єк, нар. Такъ. Галиц. Вх. Зн. 1.
Білотарчик, -ка, м.? Герой пѣсни, поющейся въ игрѣ того же имени. Біло, білотарчику, поплинь, поплинь по Дунайчику и т. д. Гол. IV. 156. У Чуб. игра съ той же пѣсней называется володарь. Чуб. ІІІ. 39.
Вигубляти, -ля́ю, -єш, гл. = вигублювати. КС. 1882. IX. 588.
Знестямка нар. Въ безпамятствѣ.
Кирпонька, -ки, ж. Ум. отъ ки́рпа.
Лежня́ка, -ки, об. = лежень 1. Желех. Вх. Зн.
Ненаський, -а, -е. Не нашъ, чужой, чужестранный. Цього тепер не можна сказати, бо в хаті є ненаські люде. Козелец. у.
Панахидник, -ка, м. Служащій панихиду. Оце канючить, наче панахидники в проводи.  
Скребнути, -бну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ скребти. Скребнув редьку, що аж із хати тікай. Ном. № 3448.
Тіснота, -ти, ж. 1) Тѣснота. Тіснота така, що й києм не протиснеш. Шейк. 2) Тяжелое, стѣсненное положеніе, утѣсненіе. Вдові убогій поможіте, не осудіте сироти, і виведіть із тісноти на волю тихих. Шевч. Дарма, що нас так тяжко тіснять і пригнічують необачні.... Ми і в тісноті, і в пригнеті куємо та й куємо собі словесні лемеші та чересла помалу. К. ХП. 132.