Вихлескати, -щу, -щеш, гл. Выхлебать. Наварила борщу, та й не вихлещу.
Дово́лі нар. Довольно, достаточно. Доволі буде з тебе й карбованця. І вовк на волі та й виє доволі. На волі — плачу доволі. А дідизни було доволі, — вічний покой предкам і дідам. У Мирн. употреблено какъ сущ. въ значеніи: довольство. Замолоду натерпівся всього, — поживи хоч зо мною в доволі.
Домліва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. домлі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Довариваться, довариться. Мясо домліває.
Дослу́хувати, -хую, -єш, сов. в. дослу́хати, -хаю, -єш, гл. 1) Дослушивать, дослушать до конца. Диво та й тільки, каже гайдамака, дослухавши сотниківну. 2) Слышать, услышать. Що дослуха — наче крізь воду проточну. Як річ таку суддя дослухав, низенько поклонивсь, потилицю почухав.
Залулу́кати, -каю, -єш, гл. О ночныхъ хищныхъ птицахъ: закричать. Залулукала сова. Залулукав леліт.
Косорити, -рю, -риш, гл. Наряжать, красиво одѣвать.
Наві́шній, -я, -є. ? Навішній царенко.
Павич, -ча, м.
1) Павлинъ-самецъ. Ручку з ручкою зчепивши, мов павич і пава, йшли із церкви молодії, роду честь і слава.
2) мн. Родъ вышивки на женской сорочкѣ.
Повстромлюватися, -лююся, -єтеся, гл. Воткнуться (во множествѣ). Сіно повстромлювалося в дірки.
Прозирати, -ра́ю, -єш, сов. в. прозирну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Прозирать, прозрѣть, проникать, проникнуть зрѣніемъ. Ти у небо прозираєш і в землю глибоко. Ледві-ледві опівночі серцем прозираю. Хто ж із них прозирнув глибше в історичню правду?