Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бруселина, -ни, ж. Раст. Evonymus europaeus L. ЗЮЗО. I. 123. Cм. бруслина.
Випрядати, -даю, -єш, сов. в. випрясти, -пряду, -деш, гл. Выпрядать, выпрясть, спрясть.
Відлучатися, -чаюся, -єшся, сов. в. відлучитися, -чуся, -чишся, гл. Отдѣляться, отдѣлиться, разлучаться, разлучиться. Там Маруся заручається, од батенька одлучається. Мет. 127. У дорозі не можна відлучитися від товаришок. Зміев. у.
Доки́дати 1, -даю, -єш, гл. Добросать.
Змеженіти, -ні́ю, -єш, гл. Снасть (о водѣ). Як змеженіє вода, тоді треба її гатити. Міусск. окр.
Мняку́шечка, -ки, ж. Ум. отъ м'якушка.
Обезлюдити, -джу, -диш, гл. Обезлюдить.
Призводити, -джу, -диш, сов. в. призвести́, -веду́, -де́ш, гл. Устраивать, устроить такъ, что бы желаемое сдѣлалось, доводить, довесть кого понужденіями, подстрекательствами и пр. до того, чтобы онъ совершилъ извѣстное дѣяніе. Не сам же я жінку брав: батько мене неволив, а матір призвела, щоб нас парочка була. Чуб. V. 681. Він сам такого не зробив, — се його той призвів. Харьк. На добрий ум призводили, — ти не возлюбив. КС. 1883. II, 471.
Приносини, -син, ж. мн. = принос. Рк. Левиц.
Століття, -тя, с. Столѣтіе. К. Кр. 31.