Буркувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу.
2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує.
Друшля́к, -ка́, м. 1) Родъ металлическаго или глинянаго ситца, сосудъ съ дырочками въ днѣ, чрезъ который сцѣживаютъ воду съ варениковъ, лапши, макаронъ и т. п. 2) Родъ шубки-безрукавки или длиннаго суконнаго жилета.
Лицемір, -ра, м. Лицемѣръ. Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку.
М'ятли́ця, -ці, ж. Раст. = метлиця.
Нао́пуль нар. На половину.
Однодворець, -рця, м. Однодворець. Чи не з міщан ви часом, або чи не з однодворців.
Підборкувати, -кую, -єш, сов. в. підборкати, -каю, -єш, гл.
1) Подрѣзывать, подрѣзать крылья.
2) Прибирать, прибрать къ рукамъ.
Терпен, -на, -не. Претерпѣвшій. Хто терпен, той спасен.
Тупо нар. Тупо.
Хлипати, -паю, -єш и -плю, -плеш, гл.
1) Всхлипывать, плакать. Прийшла Венера іскривившись.... і стала хлипать перед ним. Петрунева пенька слізоньками хлипає.
2) О сапогахъ, въ кот. попала вода: издавать при ходьбѣ звукъ отъ присутствія воды. На річку йшли чоботи, — рипали, а з річки йшли чоботи, — хлипали. Ha.