поточитися
Поточитися, -чу́ся, -чишся, гл. 1) Покачнуться, зашататься (о человѣкѣ). Куди не піпхнуть, туди й поточишся. Турн перший зацідив Енея, що з пліч упала і керея, Еней був поточивсь назад. 2) Броситься, побѣжать, поплыть. Поточились із хати не озираючись. Півень кинувся йому в лице; поросята та индики поточились під ноги. Щука плеснула хвостом да й поточилась на дно, а далі виплила.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 381.
Том 3, ст. 381.