Відміняти, -няю, -єш, сов. в. відміни́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Перемѣнять, перемѣнить, измѣнять, измѣнить. Природу тяжко одмінити. відмінило. Перемѣнилось. Вчора був великий мороз, а сьогодня відмінило. 2) Покупать, купить и поставить восковую свѣчу въ церкви. Відміню святій Покрові свічку дорогую і на корогов до церкви двісті подарую. Відмінила свічечку за копієчку. У Кулиша не только о свѣчкѣ, а вообще подарить, пожертвовать. Псалтирщик шість неділь псалтир читав, а за те йому покійного батька свиту відмінили і хустку, і малахай. 3) Выкупать, выкупить изъ неволи. Турчин-турчинойку, не губь мене молодойку: їде мамця відмінити.
Віспарь, -ря, м. Оспопрививатель.
Гребі́нка, -ки, ж. 1) Гребенка для расчесыванія льна, конопли, шерсти. Виносить вона.... гребінку, що коноплі чешуть. 2) У ткущихъ ковры: «небольшая зубчатая гребнеобразная деревянная колотушка, которою присаживаютъ нити утка ковра по мѣрѣ выполнены рисунка». 3) = Решітка 5. 4) Родъ орнамента въ писанкѣ. Ум. Гребі́ночка.
Ґруляник, -ка, м. = Бандурчаник.
Жа́ліб, -лобу, м. Скорбь. Стали в тузі її питати: Ой чи не приймеш гостей до хати? Вона їм каже: Жаліб великий, що ся не хоче вже знати з ніким.
Злиднува́ти, -дную, -єш, гл. Бѣдствовать. Не кажи, коню, що я злидную, а кажи, коню, що я паную.
Лепету́н, -на́, м. Болтунъ.
Люди́ська и людища. Ув. отъ люде.
На́вал, -лу, м. 1) Напоръ воды. Іде він, аж люнув страшенний сплав, ріка, ніби море, шуміє, а повінь все гірше бутніє; приходить на місце, де міст стояв, а навал і в'язи, і міст урвав. 2) Наклонъ (стоящаго столба).
Переднювати, -нюю, -єш, гл. Пробыть, провести день. Аби день переднювати, а ніч переночувати.
