Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відвоювати Cм. відвойовувати.
Диво́висько, -ка, с. 1) Зрѣлище. З иншими приятелями на дивовисько пішов. 2) Удивительное явленіе.
Зати́рити Cм. затирювати.
Ли́нути 1, -ну, -неш, гл. 1) Летѣть. Линув сокіл з України. Мет. 376. Ангел линув, сльозу уронив. Чуб. III. 305. 2) Стремиться. А я дивлюся і серцем лину в темний садочок на Україну. Шевч. 403.
Напу́дитися, -джуся, -дишся, гл. Напугаться, испугаться.
Приходень, -дня, приходець, -дця, м. = прихідько.
Розбенкетуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Разгуляться, давать пиры.
Ткачування, -ня, с. Ремесло ткача.
Тюжити, -жу, -жиш, гл. 1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. О. 1862. VI. 29. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав. Новомоск. у. 2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного. О. 1862. VI. 42. 3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра. Новомоск. у.
Шкутильгати, -га́ю, -єш, гл. = шкатильгати. Аж он Семен шкутильгає. Черк. у.