Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Запеча́лля, -ля, с. Печаль. Батько бив, батько бив, нагай увірвався, а я низом, попід хмизом в зілля заховався; батько йде, батько йде, на грудку споткнувся, а я з жалля, з запечалля з батька усміхнувся. Чуб. V. 653.
Зімі́вля, -лі, ж. 1) Зимовка; содержаніе животныхъ зимою. І знову пасіку на зімівлю в погріб. Сим. 202. Журавель каже: «прийми мене, лисичко, на зімівлю». Рудч. Ск. І. 30. 2) Кормъ на зиму для скота. Зімівлі мало. Харьк. у.
Мости́ти, мощу, -стиш, гл. 1) Стлать, настилать, мостить, укладывать. Ой позволь, пане, землю міряти, землю міряти, мости мостити. Чуб. III. 295. Мати почала мостити сіно в кутку ни столі. Левиц. І. 400. Переносно: стараться уладить дѣло. Бачить чоловік, що не переливки: уже і сяк, і так мостить, щоб одкоснулась причепа. Грин. І. 293. Также переносно: твердить то-же самое. «Розумний не стратить надії», — я йому, — «треба сподіватись, живши». — Поки не зрадять, — знов мостить він. МВ. ІІ. 117. 2) Вить, устраивать гнѣздо. Журку, журку, та малий жайворонку, не мости гнізда кого бистрого Дніпра. Грин. III. 594. Ось на липині й гніздечко мостить Божа птичка. О. 1861. VIII. 48. Миша... гніздо мостить. Грин. І. 254. 3) Колотить, бить. Як почне мостить, то й місця живого не зоставить. 4) мостити постоли. Дѣлать постоли, сандаліи. Сіла собі на столці, мостить собі постолці. КС. 1884. І. 28. Ой у тій хижці парубочки сидять, постольці мостять. Мет.
Напрасува́ти, -су́ю, -єш, гл. Нагладить.
Невістчаний, -а, -е. Принадлежащій невѣсткѣ или невѣсткамъ. У нас три невістки, так то невістчана худоба. Черниг. у.
Окахтист, -та, м. Акаѳистъ. Найму за вас окахтист Брацькій Богородиці. Левиц. Пов. 80.
Покощування, -ня, с. Наведеніе лакомъ, лакированіе.
Серниця, -ці, ж. = серна. Вх. Пч. II. 6. Скакала би м у три боки, як серница при потоки; копкала би м подковками, як серница копитками. Гол. III. 435.
Туска, -ки, ж. Тоска, печаль. Як хліба край, так і в хліві рай; а як ні куска, так і в горниці туска. Ном. № 1397. Що пан Біг дав, — за все Богу дякувати, а туск ід собі не пускати. Фр. Пр. 89.
Ушивати, -ваю, -єш, сов. в. ушити, ушию, -єш, гл. 1) Сшивать, сшить. Вже віночок (молодій) ушили. Грин. III. 504. Най тобі мачуха сорочку вшиє. Гол. ІІІ. 274. 2) Покрывать, покрыть соломой (крышу). А в мене хата сніпками вшита. Мет. 6. (Хату) околотом вшиває. Мир. ХРВ. 293. 3) Обшивать, обшить лубомъ кузовъ повозки. Не вшитий віз. Мнж. 126.