Загусти́, -гуду́, -де́ш, гл. 1) Загудѣть. Під землею щось загуло страшно. Загула Хортиця з Лугом: «чую, чую!» А загув — аж сумно слухати — неначе бугай у болоті. Мов дзвони, загули кайдани на неофітах. 2) Упасть съ большой высоты (подразумѣвается: съ гуломъ). Так з конем і загув у провалля. Вообще куда нибудь съ силой, съ гуломъ двинуться, броситься, напр. въ сказкѣ: Одну овечку хіп за ніжку та у лантух, — так уся отара і загула туди. Була ложка, помело, та й те з дому загуло. Отсюда: було́, та загуло́, равносильно русскому: было, да сплыло. 3) О голубяхъ: заворковать. Ходить голуб коло хати сивий волохатий, як загуде жалібненько, — на серцю тяженько.
Козловий, -а, -е. Козловый.
Нарегота́тися, -гочуся, -чешся, гл. Нахохотаться.
Неякийсь мѣст. Какой-нибудь. Стала трястись, думала спастись неякимсь порядком.
Підгорнути, -ся. Cм. підгортати, -ся.
Похилистий, -а, -е. = похилий 1. Шапка чорна, похилиста.
Розбовток, -тка, м. Невысиженное яйцо, яйцо-болтунъ.
Розломити, -ся. Cм. розломлювати, -ся.
Тичок, -чка, м. Толчекъ подъ бокъ.
Чабанчук, -ка, м. Пастушокъ, младшій пастухъ овецъ.