Відвалювати, -люю, -єш, сов. в. відвалити, -лю, -лиш, гл. 1) Отваливать, отвалить. Одвалив того каменя. 2) Откалывать, отколоть, отрѣзывать, отрѣзать. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки. Відвалив скибу хліба.
Капші, -шів, мн. ? Чортови капші.
Карвасарь, -рю, м. Словесный судъ, помѣщавшійся въ прежнія времена въ городахъ и селеніяхъ на ярмарочныхъ площадяхъ въ палаткѣ. , также и словарь къ ней.
Нахилки нар. = нахильцем. П'ють горілку не з чарки, а прямо нахилки. Шукати чарки я не став... ковтати нахилки почав.
Ненажерний, -а, -е. = ненажерливий. Щоб своєму ненажерному серцеві вгодити, він із світу хоче звести дві душі.
Оледиця, -ці, ж. = ожеледь.
Субіч нар. Обокъ, возлѣ.
Уперечка, -ки, ж. Названіе сорта плахты.
Хвартушина, -ни, ж. = хвартух. Спідничина не зіходить, хвартушина не стече. Як була я молодою преподобницею, повісила хвартушину над віконницею. Ум. хвартуши́нка.
Щипак, -ка, м. 1) Болѣзненный наростъ (напр. сифилитическій) во рту. 2) Насѣк. уховертка, Forficula auricularia. 3) Насѣк. жужелица, Carabus. Ум. щипачок.
