Гдась нар. Когда-то.
Ген нар. 1) Вонъ тамъ. На небі чистому ген хмара бовваніє. Ген там на долині під могилою огонь палає. 2) ген-ген. а) далеко-далеко. Пійдем ген-ген на гору. б) очень, сильно. Мотря таки ген-ген забарилась. 3) Какъ существительное: названіе дѣтской игры, состоящей въ бросаніи ножа (съ кулака, съ ладони, съ головы, зубами) такъ, чтобы онъ воткнулся въ землю. Не отсюда ли и выраженіе: дати гену — сильно побить?
Гря́кнути, -ну, -неш, гл. 1) = Грюкнути. Стукнули, грякнули, мов в великий дзвін. Стукни, грякни копитами у ворота. 2) Упасть съ грохотомь, стукомъ. Циган як одрубав гіляку, так і гракнув (з дерева) об землю зо всієї сили.
Дерзки́й, -а́, -е́. Упругій, жесткій. Трава дерзка, трудно тепер її косити.
Зармути́тися, -чу́ся, -тишся, гл. = засмутитися.
Наді́йний, -а, -е. Надежный.
Нерозгужений, -а, -е. Вѣрный не поддающійся стараніямъ разлучить его съ любимою особою путемъ наговоровъ. Сужений-нерозгужений, йди до мене вечерати.
Погустіти, -тію, -єш, гл. Сгуститься.
Роспросторювати, -рюю, -єш, сов. в. роспросто́рити, -рю, -риш, гл. 1) Распространять, распространить, простирать, простереть. Ти своє величне з неба на всю землю роспросторив. Тінь темної ночі піднімала своє чорне крило і роспросторювала усюди темноту. 2) Разставлять, разставить (руки). Роспросторила руки, наче крила.
Туди нар. Туда. І сюди гаряче, і туди боляче. а я й не туди то! А мнѣ и невдомекъ.