Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Випосажити, -жу, -жиш, гл. Дать приданое. Левч. 31.
Гамсел, -ла, м. Ироническое названіе, даваемое черноморцами жителямъ Таврической губ. Черном.
Ґрунт и грунт, -ту, м. 1) Надѣлъ, земля, участокъ земли; усадьба. Продав грунт вічними часами. Ном. № 14064. Ходім, де твій батьківський ґрунт. Рудч. Ск. II. 154. Грунта, великі маєтки збуває. АД. І. 95. Осіли на рангових або на магистратських та чернечих грунтах. К. ЧР. 198. 2) Почва. Там добрий ґрунт — усе як з води йде. 3) Основа, основаніе. Земля не може рушити з грунту свого. Чуб. І. 69. Слово — вітер, а письмо — грунт. Ном. № 10664. Ум. Ґру́нтик, гру́нтик.
Дорожня́, -ні́, ж. = дорожнета. Теперки дорожня на всім стала. Камен. у.
Назбива́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Сбить нѣсколько штукъ. 2) Напахтать масла. Жінка назбивала діжечку масла. Рудч. Ск. II. 167. 3) назбива́ти гро́шей. Собрать денегъ. Желех.
Нечистість, -тости, ж. = нечистота. Желех.
Підколодь, -ді, ж. Часть поколодви. Шух. І. 237.
Подоловлювати, -люю, -єш, гл. Доловить (многихъ).
Решетина, -ни, ж. = решето. Малий коровай сплели, в ситині, в решетині, що не стане всій родині. Рк. Макс.  
Упершині нар. Въ прежнія времена. Впертині так не робилося. Н. Вол. у.