Бистрень, -ня, м. Потокъ, быстрый ручей. Брати мої невірні, як той бистрень, що дзюркотить на провесні в долині.
Брикати(-ся), -каю(-ся), -єш(-ся), гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Гу́ркіт, -коту, м. Стукъ, грохоть. У млині такі гуркоти, туркоти, що не дай Господи.
Зіно́вать, -ті, ж. Раст. Cytisus biflorus L. С. austriacus.
Пошпурити, -рю, -риш, гл. Швырнуть. Як пошпуре коляку туди, де вона вперве лежала, так та коляка в землю і породилась.
Прибірниця, -ці, ж. Та, которая прибираетъ. Сестриця-прибірниця мої кісточки прибірала.
Рвонутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Рвануться, порывисто броситься. Чорт як рвонеться, — тільки пил схватився.
Сквира, -ри, ж. = шквиря. У середині граблі, вила і сокира, якими було роблю, хоть якая сквира.
Суспіль нар.
1) Вмѣстѣ, рядомъ. Кумова хата стоїть суспіль з моєю.
2) Сплошь. Поле суспіль засіяне буряками.
Титарство, -ства, с. Должность церковнаго старосты.