Валити, -лю, -лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити.
Витінка, -ки, ж. = ви́тівка. Там без витінків не обійдеться.
Ґа́ва 2, -ви, ж. 1) Ворона. Як ґава до Юр'я у житі сховається, — буде добре жито. 2) об. Зѣвака, ротозѣй. Ґа́ви лови́ти. Ротозѣйничать. Він ґав ловив та витрішки продавав.
За́падь, -ді, ж. Глубокій снѣгъ. Того року западь велика була.
Знебутися, -будуся, -дешся, гл. Изнемочь, устать. Я з ним не нажилась, а тіки знебулась.
Кусень, -сня, м.
1) Кусокъ. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки.
2) Сильно выстриженное мѣсто. Обстриг так, що скрізь по голові видно кусні.
Місто́чок, -чка, м. Ум. отъ міст.
Нездоліти, -лію, -єш, гл. Болѣть.
Отхнябитися, -блюся, -бишся, гл. Отколоться, отстать.
Соловйовий, -а, -е. Соловьиный. Солодких яблук та й наїлися, соловйових пісень та й наслухалися.