Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дхну́тися, дхне́ться, гл. безл. Вздохнуться. Нехай мойму миленькому легесенько дхнеться. Чуб. V. 570.
Звідо́млення, -ня, с. Отчетъ. Записано (въ Кіевск. губ.?) проф. А. Е. Крымскимъ въ фразѣ: Пішов на звідомлення до хазяїна. Літер.-наук. Вістник. 1901, X, 46.
Змогтися, -жуся, -жешся, гл. 1) Собраться съ силами. Я тебе доведу, голубко. Зможися, щоб іще гірше тобі не бут. МВ. (О. 1862. III. 43). Не змоглись на євангелію, цілуйте псалтирь. Ном. № 12026. Ух, і ззіла обух! коли б змогтись, та ще поволоктись — катав чоловік, маку дам. Ном. № 4841. 2) Устать, утомиться.
Полуцвіт, -ту, полу́цвіток, -тка, м. Раст. Иванъ-да-Марья, Viola Tricolor. Желех. Ой по горі полуцвітки процвітають. Мет. 138.
Попокуделити, -лю, -лиш, гл. Потаскать за волосы долго и сильно. Так він же його і попокуделив. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Прикликати, -ка́ю, -єш, сов. в. прикликати, -кличу, -чеш, гл. Призывать, призвать, подзывать, подозвать. Всіх полковників прикликати до себе. Рудч. Ск. І. 114. Сказав прикликати собі слуг тих. Єв. Л. XIX. 15. Мати сина прикликає. Рудч. Чп. 227.
Розденчити, -чу, -чиш, гл. = розіднити. Желех.
Сподіватися, -ва́юся, -єшся, гл. Ожидать, надѣяться. Слави-пам'яти сподівалась. ЗОЮР. І. 19. Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже довіку. Макс. (1849), 110.
Ушкодження, -ня, с. Поврежденіе.
Хатка, -ки, ж. Ум. отъ хата.