Викладати, -даю, -єш, сов. в. викласти, -ду, -деш, гл.
1) Выкладывать, выложить. Як позичає, то всі боги викладає.
2) Въ художественныхъ гуцульскихъ работахъ: дѣлать инкрустаціи изъ дерева, рога или кости.
3) Только сов. в. Положить убитыми многихъ, убить многихъ. Виклав ляшків, виклав панків у чотирі лави.
4) Раскладывать, разложить. Сидить мила в загороді, карти викладає.
5) Излагать, изложить. От л й викладаю все теє небозі.
6) Сочинять, составлять. Не хапайсь пісні співать — повагом! бо не ти її виклав.
7) Испражнять, испражнить. А ні ладу, а ні складу, іззіж те, що я викладу.
8) = валашити, вивалашати.
9) смішки си (собі) з кого викладати. Трунить, смѣяться надъ кѣмъ, подтрунивать.
Заборо́на, -ни, ж. 1) Защита. 2) Запрещеніе.
Задиха́тися 2, -ха́юся, -єшся, гл. Задыхаться. Трясучи головою і задихаючись, переказує.
За́місць, замісь. Cм. замісто.
Затруси́ти Cм. затрушувати.
Кепсько нар. Худо, плохо. То кепсько, що не купив соли.
Комарь, -ря, м.
1) Комаръ. Не лучче б нам з ляхами, мосцівими панами, мирно пробувати, аніж пійти лугів потирати, своїм тілом комарів годувати. Дума.
2) Названіе тощаго вола.
3) Родъ дѣтской игры. Ум. комарик, комаронько. І нас Бог не оставить, коли й комарика й малюсеньку комашинку доглядає. Вилетіла муха з хати комарика рятувати. Ув. комарище. Ой се ж лежить комарище, славного війська козачище.
Потебня, -ні, ж. Кожаная лопасть съ каждаго бока сѣдла. Ум. потебе́нька. Як сів на коня та вдарив в потебеньку, та поїхав поманеньку. Сап'янці із Торжка новенькі, мальовані потебеньки.
Спобігати 2, -га́ю, -єш, сов. в. спобігти, -жу, -жи́ш, гл. Настигать, настичь. Лисиця де спобігла курку, то її. Несподіване лихо спобігло.
Титарювання, -ня, с. Бытіе церковнымъ старостой.