Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

посвідчення

Посвідчення, -ня, с. Засвидѣтельствованіе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 357.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСВІДЧЕННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСВІДЧЕННЯ"
Дотира́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. доте́ртися, -тру́ся, -ре́шся, гл. Дотираться, дотерѣться.
Доча́сний, -а, -е. Временный. Щастя дочасне, а злидні довічні. Ном. № 1450.
Засича́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Зашипѣть (о змѣѣ). Гадюка хоч не вкусить, то засичить. Ном. № 2878.
Купанка, -ки, ж. Купанье. Пісчане дно світилося й жовтіло. Те місце дуже гарне було для купанки. Левиц. Пов. 102.
Павіко, -ка, с. Вѣко глаза. Вх. Лем. 445.
Повихоплювати, -плюю, -єш, гл. Выхватить (во множествѣ). Дала своїм дітям по бублику, а ті шибеники сусідські повихоплювали з рук. Харьк. у.
Полуничниця, полуни́шниця, -ці, ж. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 375.
Путрити, -рю, -риш, гл. 1) О дымѣ: валить. А дим з вікна так і путрить. Кролев. у. 2) Пушить, ругать. Як зачала вже їх путрити за те! Зміев. у.
Трензель, -зля, м. Уздечка съ удилами. Ум. трензелька. Взяла коня за трензельку. Гол. ІІІ. 52.
Чухнути, -ну, -неш, гл. Попасть. Вх. Зн. 81.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОСВІДЧЕННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.