Відрубувати, -бую, -єш, сов. в. відруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Отрубывать, отрубить. Голову йому відрубав. Відрубай кінець, щоб корочча палиця була. 2) Только сов. в. = відрізати 2. А вона мені як одрубала, та ще й при дочках.
Гу́чно нар. Звонко, громко, шумно. Говорить гучно. Разом усі гучно рушили.
Катюга, -ги, м. Ув. отъ кат.
Кигитка, -ки, ж. Чайка.
Малі́сінький, -а, -е. Чрезвычайно маленькій, крошечный.
На́взвиш нар. Выше.
Надгина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. наді(о)гну́ти, -гну́, -неш, гл. Пригинать, пригнуть немного.
Опаморочитися, -чуся, -чишся, гл. Потерять сознаніе.
Повістяр, -ра, м. Писатель повѣстей, разсказчикъ. З того часу, як зроблено ч Галичині особне видання Квітчиної повісти «Маруся», жоден з українських повістярів не видавав у нас особною книжкою своєї праці. Слівце од видавництва.
Трусик, -ка, м. Ум. отъ трусь.