Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Австрія́цький, -а, -е. Австрійскій.
Відчалювати, -люю, -єш, сов. в. відчалити, -лю, -лиш, гл. Отчаливать, отчалить. Самі ученики його відчалили. Єв. І. VI. 22. Зараз поставивши возок з кіньми на пором і відчалили. Стор. І. 146. — каюк од берега. Оттолкнуть челнокъ отъ берега. Черном.
Крячитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Давать развѣтвляющійся корень. Перниця крячится. Вх. Лем. 429.
Мимохі́день, -дня, м. Прохожій. І мимохідень: помагай-бі на діло праведне, не скаже. К. Псал. 297.
Наболі́лий, -а, -е. Измученный, много болѣвшій. Тліє під землею твоє наболілеє тіло. Мир. ХРВ. 55.
Новітній, -я, -є. Недавно появившійся, новый. Це новітня пісня. Це новітній пан. Уман. у.
Однобарвний, -а, -е. Одноцвѣтный. Желех.
Поділяти, -ля́ю, -єш, сов. в. поділити, -лю́, -лиш, гл. 1) Дѣлить, раздѣлить между нѣсколькими или на нѣсколько частей. Мнж. 103. Батько їх (синів) поділив хазяйством та й умер. Драг. 339. Благослови, Боже... коровай поділити. Мет. 202. Діли мерщій, а то ми тебе поділимо. Кв. 2) Въ ариѳм.: раздѣлить. Кон. Ар. 97.
Фурдиґати, -ґаю, -єш, гл. Вертѣть? (съ шумомъ?). Тікайте з хати, бо я буду веретеном фурдиґати. Ком. Пр. № 233.
Хуртуна, -ни, ж. = хуртовина. Скотарі мали собі од вітру й хуртуни халабуди, окутані повстьми. Стор. II. 182.