Багатирь, -ря, м.
1) Богачъ. Такий багатир, що не знає що́ то нема. Багатирь був, а жив, як убогі люде живуть. Багатир був! Що було в його поля, худоби, що всякого добра! Умре багатир, то йде за ним увесь мир, а вмре харпак — тільки піп та дяк.
2) Богатырь. Були вони багатирі: велику силу мали. Портрети всіх багатирів: як Александр цареві Пору давав із військом добру хльору...
Бурлакування, -ня, с.
1) Жизнь бобыля, вѣчнаго батрака.
2) Холостая жизнь.
Горо́довина́, -ни, ж. 1) = Горо́дина. Чи у вас там городи ростуть? — Поливо росте, а городовини нема. 2) Раст.: Malva crispa L.
Жемчужи́на, -ни, ж. Жемчужина.
Забурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заворчать, заурчать. Уже старий забурчав — сердиться. 2) Зашумѣть, зажурчать. По хвилі весельця гули. Пливуть — аж вітри забурчали. В рівчаки струмочок забурчав. . .
Кволитися, -люся, -лишся, гл.
1) Быть больнымъ, хирѣть. Вона й кволиться вже, — нездужає.
2) Жаловаться на боль. Перед товариством сором кволитися, а дома заляжу до завтрого. Почав кволитись, що в боку болить.
Пікний, -а́, -е́ Употребляющійся при печеніи хлѣбовъ. Пікна діжка, лопата. Віко од пікної діжі.
Поздумувати, -мую, -єш, гл. Вспомнить (многое). Став здумувати та писати, що в його дома є. Усе, усе поздумував.
Удяганка, -ки, ж. = удягало.
Хитуні, хитусі, хитусеньки, меж. = хитю.