Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виливання, -ня, с. Выливаніе; изливаніе.
Відлучати, -ча́ю, -єш, сов. в. відлучити, -чу, -чиш, гл. Отлучать, отлучить, разлучать, разлучить, отдѣлять, отдѣлить. Од жінки одлучив (змія). Мнж. 9. А тепер я заручена, од челяді одлучена. КС. 1883. II. 371. відлучати дитину. Отнимать ребенка отъ груди. відлучати теля, ягня. Взять сосуна отъ матки, чтобы пересталъ сосать. Одлучи теля од корови. Левиц. І. 246.
Да́ль, -лі, ж. = Далечиня. Кв. (Желех.).
Джиджулу́ха, -хи, ж. = Джиджуруха. Сим. 182.
Напру́жувати, -жую, -єш, сов. в. напру́жити, -жу, -жиш, гл. Напрягать, напречь; натягивать, натянуть. Він напружив ноги, наче доганяв злодія. Мир. ХРВ. 65.
Обмірання, -ня, с. Летаргія.
Отарапатіти, -тію, -єш, гл. = оторопатіти. Конот. у.
Пашіти, -шу, -шиш, гл. 1) Издавать сильный запахъ. Погана смердюча горілка — аж із рота пашить. 2) Пышать, бить (о пламени). А полум'я з рота так і паше, так і паше. Рудч. Ск. II. 31.
Послабувати, -бу́ю, -єш, гл. Поболѣть.
Потичити, -чу, -чиш, гл. Обгородить тичками. Вх. Зн. 69.