Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Возирка, -ки, ж. = возівня. Вх. Лем. 400.
Доші́птувати, -тую, -єш, сов. в. дошепта́ти, -пчу́, -чеш, гл. Дошептывать, дошептать.
Лобо́к, -бка, м. Ум. отъ лоб.
Накрасува́тися, -су́юся, -єшся, гл. 1) Покрасоваться вдоволь. Старша дочка... іще не охмається й заміж: я, каже, татусю, погуляю в тебе, надівуюсь і накрасуюсь. Г. Барв. 9. 2) Зацвѣсти (о хлѣбныхъ злакахъ). Вже жито накрасувалося. 3) Cм. напрасовуватися.
Недосвід, -ду, м. Неопытность. (Нажива) з людського недосвіду і легкодумства. К. ХП. 125. Cм. недосвідченість.
Прилюдне нар. = прилюдно. Я йому до рук прилюдне віддав гроші. Екатер. у.
Розшарпувати, -пую, -єш, сов. в. розшарпати, -паю, -єш, гл. Растерзывать, растерзать. Піду в ліса, піду в гори і на острі скали, а щоб моє грішне тіло звіри розшарпали. Чуб. V. 222.
Сапувати, -пую, -єш, гл. = сапати. Сапувать я тобі не буду і полоти не буду. Конст. у.
Сизоперий, сизопірий, -а, -е. Сизоперый. АД. І. 113. Ой брате мій, брате, сизопірий орле, доглядай же ти, брате, моїх малих діток. Чуб. V. 853.
Табір, -бору, м. = табор. Гол. IV. 403.