Зако́пування, -ня, с. Закапываніе.
Кий I, ки́я, м. 1) Палка, трость. Язик доведе до Київа і до кия. Один тілько мій Ярема на кий похилився. 2) Дубина, палка, на концѣ которой шаровидное утолщеніе отъ оставленной части корня. Приходить багато народу з мечами й киями. Ум. кийок, кийочок. Которий козак не міє в себе шаблі булатної, пищалі семип'ядної, той козак кийка на плечі забірає, за гетьманом Хмельницьким ув охотне військо поспішає. . Ув. киюра, кияка, кияра. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстимеш.
Набелькота́ти, -чу́, -чеш, гл. 1) Набормотать, наговорить невнятно. 2) Наболтать, наговорить много.
Обмолочувати, -чую, -єш, сов. обмолоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Обмолачивать, обмолотить, смолотить. Треба увесь овес обмолотити. Як би навіть обмолотив того озереда, ще б корців зо два жита взяв.
Обридливість, -вости, ж. = обрида.
Підсаківка, -ки, ж. = підсака.
Повірити, -рю, -риш, гл.
1) Повѣрить. Росказав би про те лихо, та чи то ж повірять?
2) Cм. повіряти.
Проява, -ви, ж.
1) Происшествіе. Росказує, як то їй добре було ійти на базарь холодком, що бачила на місці.... і кого бачила, і з ким говорила, і яка проява лучалась.
2) об. Удивительный, странный человѣкъ. Хоча б ти шанував піч та лаву, та себе прояву. І ходить мій Охрім, неначе та проява. Ум. проявка. Въ сказкѣ: Жабка-проявка.
Скарлючитися, -чуся, -чишся, гл. Согнуться, скорчиться. Зігнута постать удвоє перегнулась, скарлючилась.
Фірчак, -ка, м. = цвіркун.