Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вибіляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вибілити, -лю, -лиш, гл. Дѣлать бѣлымъ, бѣлить, выбѣлить. Не ти личко вибіляла. Мил. 89. І напряла, і виткала, і вибілила полотно. Чуб.
Гловень, -ня, м. = гловарь. Прил. у.
Жни́ця, -ці, ж. = жнія. Ум. жни́чка. МВ. І. 125.
Калічити, -чу, -чиш, гл. 1) Увѣчить, калѣчить. Скинь її (свиту) зараз, скинь!.. Ти себе покалічиш. — А селяне носять та й не калічать же себе. Левиц. Пов. 159. 2) Уродовать, искажать, извращать. Не з щиростю... приступає до рідного слова, та і почне його калічить. О. 1861. IV. 34.
Му́ринський, -а, -е. Мавританскій.
Насупити, -ся. Cм. насуплювати, -ся.
Перекидистий, -а, -е. Неустойчивый, валкій. Човен перекидистий.
Пропихати, -ха́ю, -єш, сов. в. пропхати, -пхаю, -єш, гл. Пропихивать, пропихнуть.
Сторцом нар. = сторч 2. Цеглу ставити сторцом, чи класти плазом. Кам.-Под. у.
Шквирдявий, -а́, -е́ Бурный. Шквирдява погода.