Відхитнути, -ну, -неш, гл. Отшатнуться. Мов опалив її своїм поглядом, аж одхитнулась. Хотів би він одхитнутись од неї, так вона такеньки пригорнулась, біднесенька, що слова гіркого уста не вимовили.
Віштяк, -ка, м. Прозваніе подольскаго крестьянина ближе къ Каменцу за то, что, погоняя лошадей, кричать: віштя!
Жва́чка, -ки, ж. Згарь изъ трубки, которую жуютъ во рту или кладутъ за губу.
Жени́ти, -ню́, -ниш, гл. Женить. Женить би вас, щоб не брикали. Ой стара нене, чом не жениш мене? На що тебе, сину, молодим женити?
Зати́лок, -лку, м. Задняя стѣна въ домѣ.
Звоюва́ти, звою́ю, -єш, гл. Завоевать, одолѣть. Хтіли Почаєв звоювати. Да іще він думає, гадає, щоб козака Голоту звоювати.
Коп'як, -ка, м. Большая копна, стогъ (сѣна) Коп'як чортів тобі! Ум. коп'ячо́к. Нема сіна, хиба десь-не-десь коп'ячок побачиш.
Мете́ць, -тця, м. Проворный, мастеръ, мастакъ.
Нагоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. 1) — кого. Случиться кому быть. Посилався (до дівчини), хотів її взяти, нагодила дідча мати товариша в хаті. 2) безл. Вовремя явиться кому. Воно б і вкрив був, коли Семена швидко нагодило.
Ростринькати Cм. ростринькувати.
