попутати

Попутати, -таю, -єш, гл. Спутать (лошадей). Попутали коників у долині. АД. І. 269.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 341.

Випадкові слова

Бабі́й, -бія́, м. 1) Любитель женскаго пола, волокита, ловеласъ. 2) Нѣженка, уподобляющійся женщинѣ. Желех. 3) = Бабе́ць. Вх. Пч. II. 19.

повністю...

Придибати, -баю, -єш, гл. 1) Приплестись, прійти. Он сіромашний дід придибав до нас на поміч. Стор. МПр. 165. 2) — кого́. Встрѣтить кого. Го нераз в полі придибле. ЕЗ. V. 77.

повністю...

Четверть, -ти, ж. 1) Четверть, четвертая часть аршина. На рівному було до п'яти четвертей снігу. О. 1862. IV. 92. 2) Четверть (мѣра сыпучихъ тѣлъ). Двісті четвертей жита і триста четвертей пшениці. Грин. І. 110.

повністю...