Гордува́тися, -ду́юся, -єшся, гл. Гордиться, чваниться. Сядь, козаче, не гордуйся, коли хочеш — поцілуйся.
Зві́ювати, зві́юю, -єш, сов. в. зві́яти, -вію, -єш, гл. Свѣивать, свѣять, сдувать, сдуть. Я покрила свого миленького слідочок, щоб вітер не звіяв, пташки не склювали.
Катир, -ра, м. Селезень. Ой ходила дівчина по полю да гонила катира додому. Cм. качур.
Ло́жка, -ки, ж. Ложка. Коли мед, то й ложкою. Його і в ложці не піймаєш. (Очень увертливъ). Приміг би, — в ложці води утопив. (Такъ сильно ненавидить). Ум. ложечка. Я твоїй матінці не вгожу: помию лавочки — не біло, помию ложечки — не чисто.
Милова́нець, -нця, м. Фаворитъ, любимець.
Наляка́ти, -ся. Cм. налякувати, -ся.
Обмила, -ли, ж.
1) = помилка. Обмила не заплата.
2) Раст. Омела.
Побродити, -джу, -диш, гл.
1) Походить въ бродъ. Побродила по воді.
2) Отправиться бродить, уйти изъ дому. Сама сь дівка побродила, що сь козака полюбила.
3) Потоптать, бродя. Походжено та поброджено вороними кіньми, то ж ходила, побродила журавочка з дітьми. Не жаль мені тої травиці, що її побродила, тільки жаль мені свого пір'ячка, що його поронила.
Покацубнути, -немо, -нете, гл. Окоченѣть (о многихъ). Ну мороз! поки доїдемо, то й покацубнемо.
Проклинути, -ну́, -не́ш, гл. = проклясти. Бо я твою долю давно проклинула.