Білити, -лю, -лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. шити-білити — завтра великдень. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. біль білити. Cм. і. біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. 4) Лудить.
Гав III, -ву, м. Лай. Я пізнав і гав тієї собаки, — такий хрипкий.
Доба́вити Cм. Добавляти.
Довгоу́х, -ха, м. = Заєць.
Которий и котрий, -а, -е., мѣст. 1) Какой. Три пани — єдні штани: котрий успіє, той і штани надіне. Не знаєш, з котрого боку зайти. Которий би міг турчин-яничар сей сон одгадати, міг би йому три гради турецькії дарувати. 2) Какой-нибудь. Як доживе було которий запорожець до великої старости... то наб'є черес дукатами, та забере з собою приятелів... та й іде з ними в Київ бенкетувати. Часом несподівано котора дівчина вбіжить до мене з будинку. . 8) Иной. Як которий, то й навчиться, а сей — ніколи. 4) Нѣкоторый, одинъ, другой... Та в тій школі так: котрий пише, котрий читає, а котрий то й байдики б'є. — Которих дівчат то матері не пустили в дружки, которі й сами не пішли.
Плутаниця, -ці, ж. Путаница, вздоръ, чепуха. Плутаницю плутав мені таку, що зовсім не до ладу.
Пожовкнути, -кну, -неш, гл. Пожелтѣть. Пожовкла, не цвітеш. Пожовкло матері у віччу.
Попручатися, -ча́юся, -єшся, гл. Побарахтаться. Попручався, поки й вирвався.
Промито, -та, с. Высокая пошлина. Платять важке промито замісь легшого мита. Іще ж то жиди-рандарі у тому не перестали: на славній Україні всі козацькі торги заорандували, да брали мито-промито.
Розчепити, -ся. Cм. розчіплювати, -ся.