Абшитува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Давать отставку, увольнять.
                        
                        
                                                
                          
	Жи́тельний, -а, -е.  = житяний. Да зрабила пужку жительну. 
                        
                        
                                                
                          Креймах, -ха, м. = крем'ях. А Маруся тут же знайшла черепочки та давай у креймахи грати.  Ум. креймашок.                         
                        
                                                
                          Крижняк, -ка, м. = крижень.                         
                        
                                                
                          
	Леда́чий, -а, -е.  1) Лѣнивый; облѣнившійся. Ледачому все важко робити. Туркеня дрімала. Дрімав у харемі ледачий султан.  Ледача шкапа скрізь припинки має.  2) Дурной, ничтожный, негодный, плохой. Ледача та дівка, що сама себе хвалить.  Ледачому ледача й смерть.  З серця беруться ледачі думки.  Ой чумаче, чумаче, життя твоє ледаче.  Добре далеко чуть, а ледаче ще далі.  Холодно, вдягнувшись у їдно! — Їднаково в двоє, як ледачі обоє.  Ум. ледаче́нький. Внизу — путній ставок, а через його ледаченький місток. 
                        
                        
                                                
                          Отцей, отця́, отце́, мѣст. = отсей.                         
                        
                                                
                          Проявка, -ки, ж. Ум. отъ проява.                        
                        
                                                
                          
	Трьохбоковий, -а, -е.  Трехгранный. Трьохбокове скло. 
                        
                        
                                                
                          
	Храпавий II, -а, -е.  Хриплый. 
                        
                        
                                                
                          Частиця, -ці, ж. Частица. Ум. части́чка. Він тоді взяв та одділив на Боже ім'я малу частичку.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				