Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Крякати, -каю, -єш и кря́чу, -чеш, одн. в. кря́кнути, -ну, -неш, гл. 1) = кракати 1. Убрався між ворони і крякай як они. Ном. № 5880. Крякнула ворона на ввесь рот. Стор. І. 15. Сидить сорока коло потока та й кряче, та й кряче. ЗОЮР. II. 244. 2) Крякать по утиному. Чорнорибі каченята, крякаючи, у двір садком отруться. МВ. ІІ. 134.
Латина, -ни, ж. Латынь. Віншувати не вмію, забувши латини. Чуб. III. 353. Навчила ми ляхву латину занедбати, польщизною листи й літописі писати. К. Дз. 16.
Наструнчити Cм. наструнчувати.
Отопити, -ся. Cм. отоплювати, -ся.
Персистий, -а, -е. Съ развитой грудью. Кінь персистий. Уман. у.
Пишнитися, -нюся, -нишся, гл. = пишатися. А про науку правди всемирньої, которою городи пишняться, ми скажемо, що вона й без городів би обійшлася. К. (О. 1861. II. 230). Повні рожі так і пишняться. О. 1862. IV. 72.
Позашиватися, -ваємося, -єтеся, гл. Зашиться (во множ.).
Придуркуватий, приду́руватий, -а, -е. Глуповатый, съ придурью. А чоловік був у єї придуруватий. Черк. у.
Росполохати Cм. росполохувати.
Характер, -ру, м. Характеръ. Глибоко твердий характер. Левиц. І. 232.