Ґи́ґнути, -ну, -не́ш, гл. 1) Швырнуть, оросить на землю. 2) Околѣть. Кравець у хвіст руки як умотав, як одпустив (вовкові) три аршини, так вовк там трохи й не ґиґнув.
Движки́й, -а́, -е́. Удобоподвижный.
Дзю́ра, -ри, ж. и пр. = Діра и пр. То так потрібне, як дзюра в мості. Ум. Дзю́рочка.
Затуля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. затули́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Закрывать, закрыть (отверстіе), заслонять, заслонить. Без мене й дірочки малої нікому затулити. Зінька затулила хусткою очі і гірко заплакала. 2) Удовлетворять, удовлетворить претензію. Не таке діло, що ще парою волів і не затулите, як пожаліється.
Крижацький, -а, -е. Относящійся къ крижаку.
Простиня, -ні, об. Простой, негордый человѣкъ. Як із діда багач, або із пана пан, так і простиня, а як із мужика пан, так і гординя.
Садиба, -би, ж. Усадьба. Не було ні садиби, ні кроку землі.
Сміхованець, -нця, м. Шутникъ, забавникъ, скоморохъ.
Хворостити, -щу, -стиш, гл. Бить хворостиной, розгой.
Чок меж. Хвать? Цапъ? Зза гори вовчок до кози: чок-чок.