Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Зрубувати, -бую, -єш, сов. в. зрубати, -баю, -єш, гл. Срубывать, срубить. Кожне дерево зрубують. Зрубай, батеньку, високу яворину, збудуй, батеньку, широку домовину.
Кадивай нар. = куди. Сяноцк. у. въ Галиціи.
Кахоль, -хля, м. = кахель. Мені все одно — що кахоль, що пічка.
Муре́й, -ре́я, м. Сермяжникъ. Козак муреями нас узиває (міських людей).
Негадано нар. Не предполагая, сверхъ ожиданія.
Негідний, -а, -е. 1) Недостойный.
2) Негодный, мерзкій. Бодай лиш не мати дитину негідну.
Непідлеглість, -лости, ж. Независимость.
Скупувати, -пую, -єш, гл. Скупиться. Ой ти, мамо, не скупуй, поганого не купуй. Хто скупує, той двічи купує.
Цурпак, -ка, м. Срубленный и обрубленный стволъ дерева, бревно, чурбанъ.