Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гнідан, -на, м. Гнѣдой конь. Желех.
Дроби́тько, -ка, м. Говорящій скоро и невнятно.
Захлюпаты, -паю, -ешь, гл. Забрызгать, замочить (платье).
Зневажний, -а, -е. = зневажливий. Желех.
Зухвальство, -ва, с. Дерзость, наглость. Стор. МПр. 82.
Костельний, -а, -е. Принадлежащій костелу. Взивають усе духовенство ґрецької віри Наливайковою сектою... навіть із костельних казальниць. К. Кр. 19.
Лу́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Мѣтить, цѣлить, прицѣливаться. Лучив в ворону, а попав в корову. Ном. № 1784. Наберу я горстку, та й ногою тручу, сама добре знаю, що на біду лучу. Чуб. V. 3. 2) Соединять.
Наклюва́тися, -люю́ся, -є́шся, гл. Наклеваться. Він пшениці наклюється, водиці, нап'ється. Чуб. V. 68.
Покорм, -му, м. Молоко матери (женщины, самки). Рудч. Ск. І. 135. Мати занедужала, і в неї не стало покорму. Стор. МПр. 29.
Поступувати, -пую, -єш, гл. Вести себя обращаться, поступать.