Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вузда, -ди, ж. 1) Узда. 2) Длинная веревка, привязанная къ крыльямъ невода — для вытягиванія послѣдняго. Вас. 186.
Дохли́на, -ни, ж. Дохлятина.
Замика́ння, -ня, с. 1) Запираніе. 2) Заключеніе (въ тюрьму).
Коб и коби, сз. 1) Если-бы, когда-бы. Коб хліб та одежа, то їв би лежа. Ном. Ой коби я зозуленька, щоб я крильця мала, я ж би тую Україну кругом облітала. Чуб. V. 5. 2) Какъ. Сухий марець, мокрий май, — буде жито коби гай. Ном. № 446. 3) Какъ-бы. Пливе човен... коби не схитнувся. Гол. III. 299. 4) Пусть, лишь-бы. Легіні, коби здорові, не конче і журяться про це. Федьк. Коби зуби, то хліб буде. Посл.
Марни́ця, -ці, ж. Пустякъ, ничтожная вещь. Желех.
Пісниха, -хи, ж. Постница. Мнж. 189.
Пічкурувати, -ру́ю, -єш, гл. Быть истопникомъ. Черк. у.
Поверхник, -ка, м. Верхній жерновъ въ ручной мельницѣ. Шух. І. 103, 146.  
Позаляпуватися, -пуємося, -єтеся, гл. Забрызгаться (о многихъ). Де це так грязею позаляпувалися? Харьк. у.
Тонучий, -а, -е. Утопающій. Тонучий і бритви хопиться. Ном. № 9784.