Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відрубно нар. Отдѣльно.
Володати, -даю, -єш, гл. Владѣть. Схватило мою невістку так, що не володає а ні руками, а ні ногами. Харьк. Так наморився, що й руками не володаю. Конст. у. А ще будемо робити вкупі, поки ноги носять, руки володають. Г. Барв. 415.
Дзиґля́тко, -ка, с. Стульчикъ. Ум. Дзиґля́точко.
Жалки́й, -а́, -е́. 1) Жалящій, жгучій, рѣзкій. І на жалку кропиву мороз буває. Ном. № 3824. Жалка кропива. Ном. № 3363. Жалкий батіг. Жалкий вітер потягає. Могилев. у. 2) Жалобный. Плач жалкий та болезний. МВ. І. 100.
Їзити, їжу, -зиш, гл. Перегораживать рѣку для ловли рыбы. Їж їзити.
Людої́д, -да, м. Людоѣдъ. Ах ти людоїд. Ном. № 4082. Колись на світі було так, що багато було, кажуть, людоїдів, або песиголовців. Грин. І. 1.
Підвоїводій, -дія, м. Заступающій мѣсто воеводы, помощникъ воеводы. К. ПС. 5, 75. Мені Замойського підвоїводій приятель, кум і сват. К. ПС. 25.
Полазюка, -ки, об. Калѣка ползающій.
Порожник, -ка, м. Мѣсто около дверей, гдѣ обыкновенно ставятъ метлу. Вх. Зн. 53.
Посмуткувати, -ку́ю, -єш, гл. Погрустить.