Звені́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = дзвеніти. Текла річенька, звеніла.
Конечний, -а, -е. Непремѣнный, неизбѣжный, безотлагательный.
Криця, -ці, ж. Чистая сталь. Роблять дзеркала з міді, срібла, криці, а то й золоті роблять. Ком. II. 43. Криця — не лошиця! пів корня ззість, а мірки не довезе. Иногда криця употребляется вм. кресало. Взяв губку та крицю, креснув і викресав.
Люди́ний, -а, -е. = людинячий. Знайшов у полі ногу — дрібнесеньку — та й думаю: чи людиная се нога? Чи з людей ся нога?
Надсо́хнути Cм. надсихати.
Обгрібатися, -баюся, -єшся, сов. в. обгребтися, -буся, -бешся, гл.
1) Огребать, огресть съ себя.
2) Гресть (весломъ).
Оскоромлювати, -люю, -єш, сов. в. оскоро́мити, -млю, -миш, гл. Скоромить, оскоромить.
Промова, -ви, ж. Рѣчь. Царь Наливай промову промовляє. Богослов казав промову над якимсь помершим паном. Ум. промовка.
Проскубти, -бу, -бе́ш, гл. Прощипать, выщипать немного (перья, волосы, шерсть).
Скакуця, -ці, ж. = скакавиця.