Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Веґеря, -рі, ж. Родъ танца. Підтикавсь та й давай веґері скакати. Кв. II. 89.
Викоріняти, -няю, -єш, гл. = викорінювати. Тяжко лежав, на стіну дрався, а я все викореняв оте дання; ото й виходився. Г. Барв. 342.
Долега́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Донимать, досаждать. Cм. долітати. 2) Настаивать, упирать на. Дак старий же долегав на те, щоб мерщій одружити сана. Черном.
Заве́йкати, -каю, -єш, гл. Закричать «вей-мир». «Яку торбу, якого баранця?» — завышали жиди. Рудч. Ск. II. 132.
Зумрати, -ра́ю, -єш, гл. Съѣсть, уплесть. Так цілого хліба і зумрав. Козелецк. у. Слов. Д. Эварн.
Незчисленний, -а, -е. Безчисленный. Оттоді то Черевань доскочив собі незчисленного скарбу. К. ЧР.
Обпірати II, -ра́ю, -єш, сов. в. обіпрати, обперу, -реш, гл.кого. Стирать, постирать бѣлье чье. Діти мої, дітенята, люта зіма буде, а хто мене, стару матір, обпірати буде? Н. п. Та їх (діти) треба обшить, треба облатать, треба й обіпрать. Мал. 222.
Пакувати, -ку́ю, -єш, гл. Укладывать, упаковывать.
Повихолоджувати, -джую, -єш, гл. Выхолодить (во множествѣ).
Поскінний, -а, -е. = плоскінний.