Закінча́ння, -ня, с. 1) Окончаніе. Чом же оце нема в мене сили до закінчання? 2) Конецъ, заключеніе.
Зорятися, -ря́ється, гл. безл. Показываться зарѣ. Там зоряється, займається. Вже й зоряється. Вже сонце — день. Зза дубків молоденьких зорява стяга рожева зорялася.
Корити, -рю́, -ри́ш, гл.
1) Покорять. Річ твоя тиха, а корила всю Україну.
2) Упрекать, укорять. Зміев. у. Прислухайся — що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити.
Ля́гови, -гов, ж. мн. Время, когда ложатся спать. По Різдві сижу я одного вечора, так вже у пізні лягови, пряду. Не діло діялось у пізні лягови, — ніде а ні телень.
Моту́́́зочка, -ки, ж. Ум. отъ мотузка.
Ниніка нар. = нині.
Поблекнути, -ну, -неш, гл. Поблекнуть. Там все поблідло і поблекло.
Поділ, -до́лу, м.
1) Низменное мѣсто, низменность. Ой ходила, подруженьки, з гір на поділ. Заграли коники на подолі.
2) Подолъ женской рубахи. Не цвіла калинонька ік Петру, да зацвіла калинонька ік Різдву — а в мого свекорка у коморі, а в мене молодої у подолі. Чаще во мн. ч. подо́ли. В подолах мережки. Тим же вона мабуть горда, що в подолях лиштва. Ум. поді́лок, поді́лочок. А на тії Бондарівні в поділках мережка. Ой чи є де дівка пишна, що в поділках лиштва.
Примерки, -рок, ж. мн. Сумерки.
Тюпання, -ня, с. Ходьба мелкими шажками.