Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Буждиґарня, -ні, ж. Старая, разваливающаяся хата. Шух. І. 112.
Духа́н, -на́, м. = духопел. Духанів я їм надаю. Конст. у.
Заскрегота́ти, -чу́, -чеш
Знамірнтися Cм. знамірятися.
Напа́ритися, -рюся, -ришся, гл. Напариться.
Помутитися, -чуся, -тишся, гл. 1) = скаламутитися. 2) Помрачиться въ разсудкѣ. Христя прикро на матір дивилася, думаючи, чи не помутилася бува. Мир. Пов. І. 171.
Пороспухати, -хаємо, -єте, гл. Распухнуть (во множествѣ).
Припорядити, -джу́, -ди́ш, гл. Принарядить; украсить; привести въ порядокъ.
Тума, -ми, ж. 1) Овца: помѣсь шпанской овцы или шльо́нки съ простой. Борз., Павлогр. у.у. 2) Человѣкъ смѣшанной породы: одинъ изъ родителей турокъ или татаринъ, а другой — украинецъ. Христіяне і туми зъ христіянъ въ Кримѣ родившіися. Величко, Лѣт. II. 376. Вродився тумою від руської бранки. К. ЦН. 219. Козак-тума зведе з ума, не буде любити. Н. п. Г. Барв. 222. Тума танчик водила. Що виведе, то і стане, на дівочок погляне. Мет. 299. тумо́ю называютъ хмураго неразговорчиваго человѣка. Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його. Мир. ХРВ. 35.
Умалькувати, -кую, -єш, гл. Уменьшить. Желех. (Ігн. з Никл., Казки 13).