Ворушити, -шу, -шиш, гл.
1) Шевелить. Не воруши гною, бо буде воняти.
2) Трогать. Чорте, на груш, тільки мене не воруш. Не воруште мене, не займайте мене, неначе ви й не бачите нічого.
Грабу́нок, -нку, м. Грабежъ.
Остерегати, -га́ю, -єш, сов. в. остерегти, -жу, -же́ш, гл. Предостерегать, предостеречь. Хто остеріг вас?
Півка, -ки, ж. (= пілка) = пелена. За ним, за ним дівчиниця несе дитя в півці.
Посапати 2, -па́ю, -єш, гл. = посапувати.
Пустувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Шалить, рѣзвиться, проказить. Не пустуй, а то битиму.
2) Пустовать, быть незанятымъ. Руїна ся пустує вже століття.
Рундучний, -а, -е. Относящійся къ крыльцу, къ ларямъ. Рундучний торг.
Схитрувати, -трую, -єш, гл. Ухитриться, употребить хитрость. Як би йому схитрувати, щоб обдурити жида-шинкаря.
Тисячоголовий, -а, -е. Имѣющій тысячу шовъ.
Хукати, -каю, -єш, гл. Дуть (ртомъ). Дитина хукає на жижу. Хукає собі у руки. І в рученьки не хукав.
