Граби́на, -ни, ж. 1) Грабъ, одно дерево. Грабина висока та листом широка. Ой бери, синку, гострий топір та рубай грабину із кореня. 2) соб. Грабовыя деревья. Ліс застилав гори й долини чистою старою дубиною та грабиною. Ум. Граби́нонька. (Только къ 1-му значенію). У полі грабинонька тонка та висока.
Дни́ще, -ща, с. 1) Ув. отъ дно. 2) Донце, дощечка, на одномъ концѣ которой садится пряха, вставляя въ другой гребень или кудель. Побігла до сусіди, позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти, аж веретено хурчить. Ум. Дни́щечко.
Налата́ти Cм. налатувати.
Опадка, -ки, ж. Впадина, углубленіе. На опадці гарне жито роде.
Пооскомити, -млю, -миш, гл. Набить оскомину.
Розний, -а, -е. и пр = різний и пр.
Тичковий, -а, -е. Вьющійся по тычинѣ. Тичкова квасоля.
Уписування, -ня, с. = упис.
Чистити, -щу, -стиш, гл.
1) Чистить. Зайду до тії кринички, що я чистила. Де чисть мене до живого, то збавлю тебе од всього злого.
2) Бить, колотить. Почала... гостей чистити.
Шаповал, -ла, м. 1) Шерстобой, войлочникъ.Не шаповал душу вложив. 2) Шапочникъ, дѣлающій войлочныя шапки.