Боронити, -ню́, -ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить В морі не втопила, од смерти боронила. Предки наші славні боронили волю. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить.
Верлань, -ня, м. Крикунъ. Горлань, верлань, кулачник страшний.
Віявки, -вок, ж. мн. = витушка.
Гостроспи́нний, -а, -е. О лошади; имѣющій острую спину, съ выдающимся спиннымъ хребтомъ. Який у тебе кінь гостроспинний, — на ньому верхи не далеко заїдеш. Ма'ть йому вівса не даєш.
Крутель, -лю, м. Скрученная изъ соломы веревка. Пошов до святих просити соломи, щоб скрутити крутеля і по йому спуститись (з неба) на землю.
На́ростень, -тня, м. 1) Наростъ. 2) Мозоль. Наростня просто не можна зрізати, а треба перше роспарити, до він і вилізе.
Немать нар. = нема.
Пивниця, -ці, ж. Погребъ, подвалъ. Піди, дівко, у пивницю, уточи горілки.
Понюшити, -шу́, -ши́ш, гл. О животномъ: понюхать воздухъ.
Пообнімати, -ма́ю, -єш, гл. Обнять (многихъ).