Волонько, -ка, с. Ум. отъ віл.
Данна́, -но́ї въ видѣ сущ. ж. Данная, письменный акта на владѣніе недвижимымъ имуществомъ.
До́чиста нар. Совершенно все. Ззіли цілого кавуна дочиста. Накинемо злишку по копі, чи й по рублю, то, ей, розберуть дочиста. Забрав усе дочиста.
Дощови́й, -а́, -е́. 1) Дождевой. За хмарами дощовими горить, сяє ясне сонечко. Заміж іти — не дощову годину перестоять. А як стане дощик накрапати, то знай, що твоя жінка дощовою росою умивається. 2) Дождливый. Дощове літо. Вода дощова не солона.
Заречи́, -чу́, -че́ш, гл. = заректи.
Зва́тися, -зву́ся, -зве́шся, гл. Зваться, называться. В тім городі жило Дідони, а ирод звався Карфаген. Був собі чоловік, — Остапом звався. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море меться, поти серце українське з панським не зживеться.
Знечев'я, нар. Неожиданно. Як ось знечсв'я вбіг Меркурій, засапавшися, до богів. Собака знечев'я як кинеться на мене. Cм. нечевля.
Наборошни́ти Cм. наборошнювати.
Пристання, -ня, с. = пристановище. Ходить, ходить, — нігде йому нема пристання.
Спищати, -щу́, -щи́ш, гл. Запищать. Птах спищав.